Сьогодні усе плакало село...
Швидку село карпатське зустрічало...
І горе на селян гірських лягло...
Бо вовченяти, Сірого, не стало...
Швидка забрати Колю поспіша...
Нога разпухла, то змія вкусила...
Але при тілі ще його душа-
Лиш вовка оставля остання сила...
Розпухле тіло, ледве диха він...
З очей сльоза остання добігає...
Лизати рану хлопчику хотів...
Та серце вовка кров вже не качає...
***************************
Вони з дитинства разом. Так зросли...
Це вовчинятко Колі подарили...
Товаришами крепкими були...
Завжди кругом у двох вони ходили...
У мами день народження було
І гості все подвір'я наводнили...
В будинку пахло смачно і гуло
А Сірого на ланцюг посадили...
У Колі були плани геть свої
Гуляли всі, на нього не зважали...
Гулянка ще триває у рідні...
Сідало сонце... Колю всі шукали...
В останнє попід лісом він ходив...
Хтось бачив... Його в лісі не знайшлося...
Та батько Сірого на пошук відрядив-
Спасіння чудо все ж там відбулося!
Вовк в ліс чкурнув. Лиш мелькнув його хвіст!
Знайде чи ні?- Всі голови ламали...
Для нього рідний дім Карпатський ліс-
І хлопчика повернення чекали...
Миколку, звісно, Сірий віднайшов
Він знепритомнів... Став в кубло гадюче.
І хлопцю вовк на поміч там прийшов
Тягнув його.... Та жалив змій болюче...
З останніх сил тягнув він до села...
Сопів, скулів і напрягав всі сили...
Щоб ця душа спасенною була...
А його час підходив до могили...
В тумані бачив білий ще халат...
Хотів ще рану хлопчику лизати...
Але убив це серце вірне яд...
Пустив сльозу... І сам почав вмирати...
***************************
Сьогодні усе плакало село...
І під сосною вовка хоронили...
Смертельне горе хлопця обійшло...
Далеко, в горах, дзвони задзвонили...
Тепер давно там пам'ятник стоїть
Микола, вже дорослий, приїжджає.
Найперше він до Сірого спішить-
Новини всі Йому розповідає...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 2339 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Открой свое сердце. - Анатолий Бляшук Люди сегодня впадают в две крайности. Первая – они отрицают существование Бога, а вторая, они обвиняют Бога во всех своих проблемах.
Мне не раз приходилось слышать от людей жалобы на то, что Бог где-то не сохранил их ребенка, кому-то не помог в жизни, в бизнесе, в семье, и т. п. И все эти люди действительно были обижены на Бога. Но у меня к ним есть тоже несколько вопросов: просили ли вы Бога, чтоб Он хранил ваших детей, чтоб Он благословлял ваш бизнес, ваши семьи…? Почему вы думаете, что Бог должен все это делать автоматически? Вы ведь не заключали с Ним ни какого соглашения, и не подписывали ни какого контракта. Вы не можете господствовать над Богом. Вы даже не можете господствовать над своей жизнью. Часто ли вы благодарите Его за то, что встали с постели, за то, что можете сегодня работать своими руками и обеспечивать свои семьи. Ходите ли вы Его путями…? Если нет, тогда и не спрашивайте, почему Бог не делает то-то и то-то в вашей жизни. Для начала вам нужно Его впустить в свою жизнь….
